Подорож на Сицилію. Сіракуза - Шіклі.

 Один туристичний путівник починає свій опис Сицилії такими словами: "Саме тоді, коли ти впевнений, що добре знаєш Італію, приїжджаєш на Сицилію і тут вся твоя впевненість зразу ж зникає".

  🌍Сицилія – земля обцілована сонцем та обласкана водами казкового Середземного моря. Море споконвіку не тільки годувало жителів Сицилії, але саме море визначило історичну долю острова. З тих пір, коли прадавні народи почали споруджувати великі човни для далеких подорожей, моря та океани, що роз’єднували материки, об’єднали людей - були прокладені торгівельні шляхи. Через стратегічне положення в центрі Середземного моря, десь посередині між Ґібралтаром та Суецьким каналом, Сицилію прагнули окупувати багато різних держав. Так з давнини цей острів став краєм завоювань. VII сторіччя до н. е. (до Різдва Христового) бачить Сицилію колонізовану фінікійцяма та, особливо, греками уздовж південно-східного узбережжя, а після довготривалих пунічних війн - захоплену римлянами. В період Середновіччя Сицилія була захоплена Вандалами, Остроготами, Візантійцями, Арабами, Нормандцями та Іспанцями. Після 500 років іспанського панування, під час Рисорджименто - внаслідок Експедиції Тисяч, керованої Джузеппе Ґарібальді в 1860 році - Сицилія була приєднана до Їталійської Держави.
Нежважаючи на тисячолітню іноземну окупацію Сицилії, місцеві жителі ревниво зберігають свою ідентичність і навіть на сьогодні вважають себе спершу сицилійцями, а вже потім італійцями, хоча завжди готові зустріти усіх відвідувачів з відкртими обіймами. 

✨ Дуже цікава геральдика Сицилії: на жовто-червоному прапорі розміщений герб у вигляді жіночої голови, з якої виходять 3 зігнутих ноги. Жіноча голова, ймовірно, є головою Горгони Медузи. Це зображення в античні часи вживалося як оберіг для відлякування злих сил і вперше зустрічаєть вже в VII ст. до н. е. на предметах мистецтва Греції, звідки потрапило i в Північне і Східне Причорномор’я. Багато таких мистецьких предметів із зображенням Медузи були знайдені також в розкопаних скіфських курганах. Зображення Медузи як оберіг вживалося в різних країнах і в епоху християнства. Наприклад з Візантії цей символ потрапив і до Київської Русі, де вживався як декорація на щитах Руської Дружини. Символ сицилійського герба у повному вигляді називається Тринакрія (або Трікветра) і саме так у давнину називалась Сицилія. Назва «тринакрія» походить від грецьких слів treis «три» та akra «виступи», а три ноги на гербі, за визначенням Плінію, мали б нагадувати три миси, що утворюють трикутну форму острова. Хоча зображення трьох зігнутих ніг, так званий «трикселіон», має походження набагото давніше від еленійської колонізації і не пов’язане з географічним положенням. Це підтверджується хоча б тим, що в античні часи це зображення використовувалось також на осрові Крит та в Іспанії. Тож, дуже ймовірно, що історія трикселіону сягає своїм корінням в прадавні часи і відноситься до східної релігії, а символ зображає Бога Сонця. З великою ймовірністю трикселіон відображає екзотеричний символізм і являється свого роду сонячною свастикою. І справді, ступні всіх трьох ніг повернуті в одному і тому ж напрямку – справа наліво, в напрямку руху сонця. Кількість же ніг – три - означає святу Трійцю.  В епоху римської окупації на зображенні Тринакрії змії на голові Медузи були замінені на пшеничні колоски, що символізувало родючість сицилійського краю, який вважався «житницею» Риму. Прапор Сицилії з гербом в теперішньому вигляді офіційно був затверджений регіональною Асамблеєю Сицилії як державна символіка в 2000 році - через більш ніж 700 років від свого народження.  
 ✨ У ході історії кожна держава, що окуповувала Сицилію, залишила їй свою культурну спадщину. Так географічне розміщення Сицилії зробило її лабораторією культур, що нашаровувались одна на одну, інтегруючись з часом між собою.
Греки реалізовували на Сицилії будівлі і храми надзвичайних розмірів і чисельності. Апогей креативності греків представлена величними дорійськими храмами, чудовими екземплярами яких на сьогодні можна милуватися в Сіракузі та в Долині Храмім Агріженто. 
Сіракуза, заснована грецькими колоніями корінців в 730 році до н. е., була найбільшим містом античного світу. Батьківщина Архімеда та Теокріта, Сіракуза, будучи більшою за розмірами навіть від Атени і Корінто, була багатим комерційним центром та основним референтним містом в регіоні. Фундація Сіракузи позначило розвиток неймовірного вкладу, що внесли елліністичні традиції у розвиток мистецтва Сицилії, а сама Сірaкуза найбільше від будь-якого іншого сицилійського міста втілює у собі красу, що немає віку.
Амфітеатр – ще один протагоніст еленійської архітектури, хоча більша частина театрів, присутніх на Сицилії, були модифіковані або навіть перебудовані в римську епоху. На північний захід від Сіракузи на території сучасного археологічного парку Неаполісу знаходиться грецький амфітеатр, який був збудований в V ст. до н. е. і в подальшому розширений, завдяки чому вражаюча арена цього театру вміщувала 16000 глядачів. З III ст. до н. е. цей амфітеатр став ключовим місцем культурного життя сіракузців - тут були представлені опери Софокла, Евріпіда та Есхіла. Саме на арені цього театру в присутності самого автора були вперше представлені історичні драми: "Перси", "Прометей прикутий" та "Прометей звільнений".  Коли в ІІІ ст. до н. е. римляни окупували Сіракузи, структура театру була модифікована і розширена, щоб арена могла вміщувати битви гладіаторів та навіть театралізовані морські битви, для чого арену заповнювали водою.

Внизу, під скалою, на якій розміщений амфітеатр, знаходиться особлива печера, що називається «Вухо Діонісія». Названа так італійським живописцем Караваджо після свого візиту в ці місця в 1608 року за її форму у вигляді ослячого вуха. Ця печера, висотою 23 метори, має незвичайні акустичні властивості: найменший звук у цій печері значно посилюється та передається вверх до невеликого отвору назовні. За легендою тиран Сіракузи Діонісій наказав видовбати цю печеру у скелястому пагорбі для утримання там полонених, захоплених під час переможної війни з Карфагеном (Картагенезом). Тиран Діонісій прослуховував усі розмови ув’язнених карфагенців і таким чином міг попередити будь-яку змову проти нього. На щастя, грекам тоді вдалося премогти карфагенців (картагінезців), бо в іншому разі ми б не мали всих тих культурних надбань, що маємо на сьогодні. 

Вже не за легендою, полонені, захоплені під час пунічних війн, були використані греками як дармова робоча сила для будівництва стародавнього міста Акраґас. На сьогодні збереглися захисні мури цьго міста, які в епоху нарождення християнства використовувались палеохристиянами для облаштовування християнських захоронень - аркосоліїв (acrosoli). Акраґас - антична назва Аґрідженто. Тут знаходиться знаменита Долина Храмів, що нараховує найбільшу кількість храмів з усіх відомих дорійських угрупувань. Найкраще збереженим з усіх античних святилищ являється Храм Конкордія (Храм Згоди), зображення якого слугує логотипом ЮНЕСКО.

Цей розкішний храм в основному залишився непошкодженим з часу його возведення в 430 р. до н. е. Це пояснюється кількома факторами. В VI ст. будівля була претворена в християнську церкву Св. Петра і Павла і таким чином головна структура храму була укріплена. Також під скелею, на якій збудований храм, знаходиться шар м’якої глини, яка слугувала відмінним натуральни амортизатором, захищаючи будівлю від землетрусів. На сьогодні більшість вчених переконані, що грецькі архітектори знали про цю особливість і врахували її під час будівництва. В 1748 році храм було «визволено» iз стін церкви і надано первинного вигляду.  

 
   Заслуга греків перед людством полягає у тому, що вони геніально зуміли об’єднати і систематизувати відомі на той час наукові знання східних цивілізіцій та виразити їх у фігуративному мистецтві через математичні розрахунки, основою яких становить золоте правило (або золотий перетин, золоте значення, божественна пропорція). 

 🌍 В древні часи, починаючи з 735 до н. е., для міст - держав Греції, що

Херсонес Таврійський (у межах Севастополя)

були  в постійному динамічному розвитку, розширювати свої території, освоюючи нові

  землі, являлося природним еволюційним процесом. Так греки засновували колонії не тільки на сицилійських землях в Серендземному морі, а також і на Таврійських землях (антична назва Криму) в Чорному морі, яке називали Понтом Евксинським, в Приазов'ї та на південних землях сучасної України. Чудовим свідченням цього являється Херсонес Таврійський, занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

 ✨ Норманський період в історії Сицилії був характеризований  нeзвичайним зіткненням стилів – арабського, візантійського і норманського, що ввійшло в історію як романсько-сицилійський стиль. Зруйнована потужним спустошливим землетрусом 1693 року, Сицилія для відбудови повинна була взяти на озброєння найбільш вагомий в ту епоху архітектурний стиль – бароко. Міста після землетрусу були відбудовані згідно цьго стилю, характеризованого широкими вулицями, грандіозними майданами та величними кам’яницями. Цей яскраво виражений орнаментальний стиль дозволяв реалізовувати найсміливіші експерименти з фантасмагоричними балконами, кам’яними скульптурами і космогонічною симетрією. Чудовим представником сицилійського бароко являється видовищний архітектурний комплекс площі Дуомо в Сіракузі, в центрі якого височить кафедральний Собор Народження Пресвятої Діви Марії (catedrale della Natività della Maria Santissima), що у візантійську епоху був переобладнаний із дорійського храму в християнську церкву. Мало залишилося від оригінальної грецької споруди, але якщо придивитись уважніше, то можна помітити масивні дорійські колони, вмонтовані в стіни собору. Це все, що залишилося від величного грецького храму V ст. до н. е., присвяченого Атені. Дописи Цицерона засвідчують, що цей храм був відомий у всьому Середземномор’ї. Власне завдяки його свідченням довідуємoся, що на даху храму височіла золота статуя Атени, що слугувала маяком для мореплавців. Сьогодні на цьому місці встановлена статуя Діви Марії
Ще одним вираженням краси сицилійського бароко являєть Шіклі - місто, занесене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. 

 ✨ Сицилія – погранична земля. І в останні роки внаслідок складної геополітичної ситуації сотні тисяч біженців, рятуючись від війн та злиднів, з відчаєм долаючи на переповнених, ненадійних човнах Середземне море, стараються прибитися з африканського континенту до Сицилії як крайньої пограничної європейської землі, щоб через Італію мігрувати в Європу в пошуках кращого життя. Та на превеликий жаль не всім біженцям щастить досягнути бажаної мети, багато з них гине в морських водах. В місті Ното біля Таорміна в кафедральному Соборі Св. Миколая (Basilica Cattedrale di San. Nicolò) в пам’ять про загиблих біженців встановлений дерев’яний хрест, змайстрований митцем Elia Li Gioi з уламків човнів, що розбились біля узбережжя Сицилії, так і не доставивши своїх страждалих пасажирів на берег. Неподалік хреста під іншою композицією з уламків видніється напис: «Хто ж буде оплакувати цих померлих?»

 ☙ Вражає Сицилія також контрастністю природи. Типовими фруктами тут являються фікус-індіка – плоди кактуса опунція, багаті на мінеральні солі, особливо на вітамін С. Цей кактус був завезений на острів ще іспанцями з Мексики після відкриття Нового Світу і, повністю завоювавши цей острів, став символом Сицилії. Заворожують своєю поважністю свідки багатої історії цього острова - величні столітні оливкові дерева та деревовидні фікуси. І дарма що Сицилія – посушливий край, продуктові ринки тут завжди переповнені чудовими сирами та духмяними, дозрілими на сицилійському сонці дарами природи. А чого варті сицилійські вина з ароматом сонця! Багатство сицилійської кухні фруктами і овочами відоме з часів грецької колонізанізації: ще Гомер оспівав в Одісеї неймовірну кількість плодових дерев, переповнених гранатами, яблуками, грушами, фіками, оливками; духмяних кущів дикого кропу, що ростуть на острові та корчів каперців, що повсюдно пообліплювали пагорби. Але тільки з приходом арабів місцева кухня набула своєї характерної особливості. Cарацини ввели на острові цитрусові, скрізь присутні баклажани та, вважається, навіть макаронні вироби; їм належить традиція збагачувати страви шафраном, родзинками, миглалем і фісташками. Знову ж таки сарацини впровадили вирощування на Сицилії цукрову тростину, постачаючи таким чином головний інгредієнт – цукор - для місцевих солодощів,  таких як чудова прохолодна граніта. А поєднання арабських сухофруктів та цукатів з традиційним свіжим овечим сиром -  рікотою породило найсмачніші у всій Італії солодощі:  фантастичну касату та неймовірні каннолі.
«Та поклади той пістолет.. захвати мені каннолі», - каже своєму «пацану» Клеменца - довірена людина дона Віто Корлеоне: так ці знамениті сицилійські солодощі заслужили почесне місце навіть серед бандитських перестрілок у фільмі «Хресний батько». Щодо мафії, то її панування на острові ще з XV століття кидає моторошну тінь на цей сонячний край, майже як цівки диму, що постійно видмухує його вулкан Етна. Кажуть, що мафія разом з іншими кримінальними угрупуваннями Італії­ мають спільне іспанське коріння. Та це вже інша історія...